"Війна" за Шенген. Для отримання польської візи закарпатці змушені вистоювати багатогодинні черги

Нещодавно прочитав статтю в засобах масової інформації про те, що Євросоюз взявся за скасування візового режиму з Україною. Така новина порадувала всіх, закарпатців – теж. Найзахідніший регіон країни відчув на собі, як візовий режим впливає на рівень економічного розвитку. Та й наші краяни, багато з яких мають родичів і знайомих за кордоном, хотіли би без метушні та клопотів здійснити поїздку в країни ближнього зарубіжжя.
 
На сьогоднішньому етапі розвитку українсько-євросоюзівських відносин це питання дуже актуальне. Деякі політики на ньому навіть будували свої програми під час виборів до місцевих рад. А поки що доводиться згадувати відомий вислів першого президента України: "Маємо те, що маємо". Але як не іронічно він звучить, але й тут точний.

Отримавши запрошення на стажування в Польщі, я з великим ентузіазмом почав шукати необхідну інформацію для отримання візи. Хоча процес не був легким, мені здалося, що це найважчий етап. Як виявилося – все складне чекало попереду.

Для того, щоб заздалегідь зайняти собі місце "під сонцем" у черзі до Польського Консульства у Львові, вирішив приїхати раніше. Прибувши до міста Лева о п’ятій годині ранку, не сподівався побачити біля польського представництва чергу з кількох десятків людей (це при тому, що офіційно Консульство приймає заявки на отримання Шенгенської візи з 9 години!). Що дійсно здивувало, так це юнак, який підійшов до нас і порекомендував зареєструватися в черзі. Лише пізніше ми зрозуміли, що подібних списків з потенційними здобувачами візи було декілька. Підприємливі львів’яни вирішили робити на процесі подання заявок бізнес. Одні просто стають в чергу, інші записуються в список, все заради одного – "допомогти" зайнятим людям. Виявилося, що місце в списку можна придбати легко і без будь-яких проблем, правда, задоволення це не з дешевих. Воно "коштує" в середньому 350 гривень. Та навіть за час мого вистоювання (а це – понад п’ять годин!) одна особа змогла привести ще шість осіб. Бізнес не з важких та вельми прибутковий!

^{Кільканадцятиметрові черги вже давно стали звичним явищем при поданні заявок на отримання візи}

Деякі львів’яни приємно мене здивували. Адже для того, щоб заробляти "на нічому", потрібно мати справжній хист. Виявляється, що зняти копію з будь-якого документа біля Консульства коштує дві гривні! Звичайний страховий поліс, який можна придбати в страховій компанії за двадцять гривень, у Львові продають за сто двадцять!

Люди, котрі дорожать своїм часом, не шкодують грошей. Та й про що може йти мова, коли на них чекають вигідні бізнесові операції, а для цього необхідний такий бажаний Шенген.

Чим ближче стрілка годинника підходила до довгожданої дев’ятої години, тим кількість людей збільшувалась і збільшувалась. З гурту людей лунала мова і з львівським, і з івано-франківським, і з таким звичним для нас закарпатським акцентом.

Дочекавшись відкриття Консульства, частина людей рвонула на територію польської резиденції. Кожен прекрасно розумів, що в цьому випадку бути "в хвості" дуже небезпечно – можна не встигнути подати документи. Як розповіла жителька Виноградівщини, сорокашестирічна Олеся Штенько, для неї такі довжелезні черги в консульстві не дивина: приїжджає до Львова вже втретє. "Вчора заявки намагались подати близько двісті п’ятдесяти осіб. Та встигли лише дві третини. Ось і сьогодні прийшла, та не знаю, чи встигну, адже людей ще більше, а оформлення триває ще довше",–  каже Олеся.
Перемістившись майже до вхідної брами воріт, кожен відчував на собі насування людей. Виникало відчуття якогось конфлікту, "маленької війни". Створювалась величезна тиснява, з нею не могли впоратись навіть стражі порядку. Тут був кожен за себе, і ніхто не хотів поступатися місцем.

Дочекавшись своєї черги і подавши документи на отримання візи, я ніяк не міг позбутися відчуття сорому. Сорому, в першу чергу, за свою державу. Невже ми гірші за поляків чи угорців? Чому ми, як другосортні, маємо годинами чекати, чи змилується Польське Консульство, чи ні? Чому той же поляк чи німець не чекає отримання візи, а спокійно, без перешкод, зі своїм закордонним паспортом може перетнути кордон України?

^{Така "бажана" Шенгенська віза…}

Питань багато, і дати на них відповідь нам не під силу. Та все ж, хотілось би, щоб отой синдром меншовартості, про який нам постійно "товчуть" з екранів телевізора, в нас зник, і ми змогли сповна відчути себе людьми.

Голова парламентського комітету з питань євроінтеграції Борис Тарасюк висловив свою впевненість в тому, що через 2-3 роки Європейський Союз запровадить безвізовий режим з Україною. Що ж, залишається лише чекати і сподіватися, що європейське керівництво зрозуміє, що Україна – це не додаток Російської Федерації, а українці – це не другосортний народ, а справжні європейці, яким місце в Європі.

Теги: віза, польський, консульство, Шенген

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати